Ярослав Гінка

 

Місцеве самоврядування без демократії – нуль без палички

Доктор історичних наук Володимир Литвин, що працює спікером Верховної Ради, зажадав адміністративно-територіальної реформи. На цю тему він днями штовхнув невелику промову, будучи з пропагандітскім візитом в Житомирі.



Доктор історичних наук Володимир Литвин, що працює спікером Верховної Ради, зажадав адміністративно-територіальної реформи. На цю тему він днями штовхнув невелику промову, будучи з пропагандітскім візитом в Житомирі.

Наміри у голови ВР благі: створити таку модель адміністративно-територіального устрою, «при якому будуть домінувати і відповідатимуть органи влади, обрані людьми». Звучить красиво і багатообіцяюче, якщо не згадувати, яку «відповідальність» несе обрана народом нинішня влада за знищення народжувалася демократії, розподілу владних портфелів серед родичів і друзів, перетворення системи правосуддя в систему особистої помсти і багато інших викрутасів.

Як свідчить стародавня мудрість, благими намірами дорога в пекло вимощена. Ось і новації про перебудову всього, що пов'язане з владними повноваженнями і «розпилом» бюджету, якщо з ними виступають люди із сумнівним прощлим, як у Литвина, такі новації можуть піднести немало небажаних сюрпризів.

Що насторожило в мові пана Литвина перед житомирянами. Говорячи про необхідність названої реформи, спікер ВР послався на Європейську хартію місцевого самоврядування і ... поремствував народу: мовляв, розвиток місцевого самоврядування в Україні гальмує «низький рівень політичної і правової культури населення». Ніби як народ в країні не той...

Як учений Литвин міг би знати, що політичний і культурний рівень населення в будь-якій країні залежить від традицій, укладу та рівня життя, збалансованості гілок влади, працездатності системи правосуддя, соціальної захищеності громадян і багатьох інших факторів. Від того, яка влада в країні і як вона обходиться зі своїм народом, – теж, зрозуміло.

От би пану спікеру і почати з себе, тобто з влади, а не переводити стрілки на народ. Чи все вона зробила, наша влада, щоб втілити в життя ратифіковану ще в 1997 році Хартію? Чи не витравлює вона з цього міжнародного документа саму суть?

Нагадаю, в найперших рядках Хартії – її преамбулі – говориться, що «органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму».

Можна зрозуміти так: ні самоврядування – немає демократії. Все вірно. Але, безумовно, існує і зворотна залежність: немає демократії – немає самоврядування місцевих громад. Мова йде, як можна здогадатися, про справжню, а не показної демократії. Про справжній місцевому самоврядуванні.

Те, що вихідна ланцюжок все-таки така: спочатку демократія, а потім місцеве самоврядування – показує досвід Європи. До моменту відкриття Хартії до підписання в 1985 році в провідних країнах континенту, які займали лідируючі позиції в Раді Європи, досить міцно утвердилися основні принципи народовладдя (демократії).

Треба думати, пан Литвин як учений-суспільствознавець добре обізнаний про ці взаимозависимостях. Чому ж він, говорячи про місцеве самоврядування, воліє умовчувати про демократію? Очевидно, йому це невигідно. Партія спікера парламенту, як пишуть ЗМІ, ось-ось де-юре увіллється до складу Партії регіонів, а де-факто вона вже в ній. А який режим встановили «регіонали», прекрасно видно по практично безперервним акціях протесту громадян у всіх регіонах країни. Не кажучи вже про оцінки авторитетних міжнародних організацій, які зробили висновок, що за останні два роки в Україні відбувся різкий відкат від демократичних цінностей.

Якби можновладці в нашій країні були дійсно зацікавлені у розвитку місцевого самоврядування, вони б, перш за все, не допустили великої концентрації владних повноважень в однієї з політсил. При такій, як зараз, дикої концентрації влади можна говорити про місцеве самоврядування лише в тій мірі, в якій місцевим громадам вдається протистояти авторитарним тенденціям центру.

Вважаю, що прикладом в цьому можуть бути Львів, Тернопіль і деякі інші міста Західної України. Але навіть в цих волелюбних громадах перспективи розвитку місцевого самоврядування дуже туманні, тому що центральна влада нав'язує регіонах «своїх» губернаторів, керівників міліцейських главків та інших державних органів. А найголовніше – не поспішає делегувати на місця повноваження і ділитися грошима. Для чого, до речі, буде потрібно вносити певні зміни до Конституції.

При збереженні тих тенденцій, які задані В. Януковичем і Ко, реформу місцевого самоврядування можуть звести до адміністративно-територіального переділу на свій політичний смак і лад, щоб легше було маніпулювати на президентських і парламентських виборах. Допустити цього ми не можемо.



Создан 02 янв 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником